У статті відзначено, що в результаті історичних, культурних і суспільних змін, що викликали інтерес до життя і творчості жінки, увагу літературознавців привернула художня повсякденність в українській та польській сучасній жіночій прозі. Повсякденність у жіночій прозі стала дзеркалом світогляду, філософії, почуттів та емоцій жінки. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в літературознавстві чіткої системи засобів та прийомів, що належать до поетики художньої повсякденності. Метою роботи стала спроба систематизації засобів та прийомів художнього осмислення повсякденності у текстах І. Роздобудько і М. Ґретковської. У ході дослідження встановлено, що характер художньої повсякденності в обраних для аналізу текстах зумовлений типовою для жіночої прози увагою до внутрішнього світу персонажа. Зауважено, що жіночі образи, змодельовані у проаналізованих текстах, повністю суперечать патріархальним уявленням про роль жінки в суспільстві та родині. Такі складові повсякденності персонажів, як: побут, тіло, вчинки жінки – стають ключем до розкриття її внутрішнього світу. Помічено, що зовнішні прояви повсякденності (простір, час, одяг, тіло, реакції персонажів та інше) стають віддзеркаленням внутрішнього світу персонажів. Виокремлено наступні прийоми моделювання повсякденності у прозі І. Роздобудько та М. Ґретковської: конструювання власних відліків часу персонажами; «розтягування» чи «зупинки» часу; лаконізм у моделюванні простору; акцент на деталях; зосередження уваги на сенсорних відчуттях; тісне переплетення реального з ірреальним; концентрація на тілесності, чуттєвості; тяжіння до натуралістичності зображення; посилена увага до особистого, приватного життя персонажа; автобіографічність; відтворення глобальних проблем країни чи епохи через моделювання повсякденності однієї людини; фрагментарне моделювання образів і ситуацій; вплив смерті домашнього улюбленця на емоційний стан персонажа; моделювання провокативних ситуацій і образів з метою заохочення читача до роздумів, пошуку істини. Відзначено, що мисткині по-різному реалізують перелічені прийоми в межах своїх авторських стилів та ідей романів. Помічено, що авторки послуговуються широким спектром художніх засобів: метафори, порівняння, епітети, парадокси, іронії, контрастні образи, символи, архетипи тощо. Письменниці, кожна по-своєму, конструюють моделі повсякденності персонажів, послуговуючись широким спектром художніх засобів і прийомів. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для узагальненого теоретичного опису поетики повсякденності.
The present article shows that as a result of historical, cultural and social changes that have aroused interest in the life and work of women, the attention of literary critics was drawn to the literary everyday life in Ukrainian and Polish modern women’s prose. Everyday life in women’s prose has become a mirror of woman’s worldview, philosophy, feelings and emotions. The significance of the study is based on the lack of the clear system of means and techniques that belong to the poetics of everyday art in literature studies. The purpose of this study is to make an attempt to systematize the means and methods of literary understanding of everyday life in the texts of I. Rozdobudko and M. Gretkovska. In the process of the research it is established that the nature of literary everyday life in the texts selected for analysis is determined by attention to the inner world of the character that is typical for women’s prose. It is noted that women’s images described in the analyzed texts completely contradict patriarchal ideas about the role of women in society and family. Such components of the everyday life of the characters as woman’s life, body and actions become the key to revealing her inner world. It is noticed that the external demonstrations of everyday life (space, time, clothing, body, reactions of the characters, etc.) become a reflection of the inner world of the characters. The following methods of modeling of everyday life in the prose of I. Rozdobudko and M. Gretkovskaya are singled out: construction of own representation of time by characters; «stretching» or «stopping» of time; laconicism in space modeling; emphasis on details; focusing on sensory sensations; close intertwining of the real with the unreal; concentration on corporeality, sensuality; attraction to the naturalism of the image; increased attention to the personal, private life of the character; autobiography; reproduction of global problems of the country or epoch through modeling of destiny of one person; fragmentary modeling of images and situations; the impact of the death of a pet on the emotional state of the character; modeling of provocative situations and images in order to encourage the reader to think, search for the truth. It is noted that writers implement these techniques within their authorial styles and ideas of novels in different ways. It is established that the authors use a wide range of artistic means: metaphors, comparisons, epithets, paradoxes, ironies, contrasting images, symbols, archetypes etc. Using a wide range of artistic means and techniques, writers construct models of everyday life of their characters in their own way. The results of the research can become the basis for a generalized theoretical description of the poetics of everyday life.
