Питальне висловлення як компонент народнопісенного дискурсу: лінгвокульторологічний аспект

The linguo-cultural approach in the poly-paradigmatic scope of modern linguistics determines the appearance of scientific studies on multilevel language units as ethnomarked resources that express national culture and mentality in the folk literary texts, folklore, parables. In this aspect, Ukrainian folk songs stand out due to the high poeticism, expressiveness, imagery and lyricism created by syntactic constructions. This article, in particular, analyzes interrogative constructions as meaningful components of folk song discourse that affect mental spheres of the language personality and mark the national-linguistic worldview of the Ukrainian speaker. Drawing upon the research material the author defined communicative-intentional content of interrogative statements, characterized the models-realization of query intentions, which, as evidenced by the created source data, verbalize, on the one hand, multidirectional interrogative components (pronouns and adverbs) that embody explanatory intentions aimed at cognitive process-search, and on the other hand, interrogative particles that actualize emotional and evaluative semantics (doubts, assumptions, surprise, reproach, laughter, resentment, etc.) in the folk song discourse. By using the relevant linguistic methodology, it became possible to present the addresser-addressee continuum of song communication (mother – son, father – daughter, husband – wife, brother – sister, etc.), which emphasizes the important role of interrogative constructions in dialogic speech, in creating naturalness and dynamics of the song, as well as in the expression of primary and secondary interrogative functions. A detailed study of various genres of songs (Christmas carols, spring songs, bathing songs, baptismal songs, lullabies, family-household songs, social-household songs, etc.) enabled us to determine the functional potential of interrogative constructions aimed at expressiveness, emotionality and evaluation. It is also focused on the major and minor key of the song, highlighting deep sensuality and poeticism of man as a representative of Ukrainian culture and linguo-mentality.

Лінгвокультурологічний підхід у поліпарадигмальному просторі сучасного мовознавства детермінує появу наукових студій, присвячених аналізові різнорівневих мовних одиниць як етномаркованих ресурсів, що виражають національну культуру та ментальність у текстах народної творчості, у фольклорі, пареміях. У цьому аспекті вирізняються українські народні пісні, високу поетичність, експресивність, образність та ліризм яких створюють синтаксичні конструкції. Зокрема у статті проаналізовано питальні конструкції як посутні компоненти народнопісенного дискурсу, що заторкують ментальні сфери мовної особистості й маркують національно-мовний світогляд мовця-українця. На багатому фактичному матеріалі визначено комунікативно-інтенційний зміст питальних висловлень, схарактеризовано моделі-реалізації інтенцій запиту, які, як засвідчує створена джерельна база, вербалізують, з одного боку, різноспрямовані питальні компоненти (займенники й прислівники), що вербалізують зʼясувальні інтенції, спрямовані на розвиток когнітивного процесу-пошуку, а з іншого боку, питальні частки, що актуалізують у народнопісенному дискурсі емоційно-оцінну семантику (сумнів, припущення, здивування, докір, сміх, образу тощо). З використанням релевантної лінгвометодології представлено адресантно-адресатний континуум пісенної комунікації (мати – син, батько – донька, чоловік – дружина, брат – сестра та ін.), що підкреслює важливу роль питальних конструкцій у реалізації діалогійності, у створенні природності й динамічності пісні, у вираженні первинних та вторинних функцій питальності. Докладне вивчення різножанрових пісень (колядок і щедрівок, веснянок, коломийок, пісень купальських, хрестинних, колискових, родинно-побутових, соціально-побутових та ін.) вможливило визначення функційного потенціалу питальних конструкцій, спрямованого на вираження експресивності, емоційності та оцінки, на увиразнення мажорної чи мінорної тональності пісні, на вияскравлення глибинної чуттєвості та поетичності людини як репрезентанта української культури та лінгвоментальності.